Сторінка для батьків

Поради батькам  

Менше сварити - більше хвалити!  
Менше карати - більше любити!  
Менше скарг - більше життєлюбства!  
Менше погроз - більше радості!  
Менше вимог - більше послідовності!

Стаття 53 Конституції України гарантує кожному право на освіту. Забезпечення цього права регламентовано галузевими законами: "Про освіту", " Про загальну середню освіту" та іншими підзаконними актами.

 Державна політика у сфері освіти зобов’язує не тільки створювати умови для навчання й виховання дітей, але покладає на школу і батьків обов’язок здійснювати контроль за тим, щоб кожна дитина навчалася.

 Відповідальність за здобуття дітьми повної загальної середньої освіти в першу чергу покладається на батьків. Тому у разі відсутності дитини у школі батьки повинні:

1. Якщо дитина захворiла. Телефонувати класному керiвнику i повiдомити про хворобу дитини до початку навчальних занять, бо вiдповiдно до Iнструкцiї ведення класного журналу, у роздiлi "Облiк вiдвiдування (пропускiв занять)" класний керiвник щодня вiдмiчає кiлькiсть урокiв, пропущених кожним учнем i вказує причину вiдсутностi. Коли дитина одужає, надати до школи медичну довiдку.

2. Якщо передбачається пропуск заняття за сiмейними обставинами (до 3-х днiв) Батьки надають письмове пояснення на iм'я директора школи у перший день вiдсутностi дитини.

3. Якщо передбачається лiкування дитини в санаторiї або участь у спортивних змаганнях тощо бiльше трьох днiв. Батьки заздалегiдь надають заяву на iм'я директора школи i копiю документа, який є пiдставою для вiдсутностi дитини (путiвка, довiдка лiкаря тощо)

 Вся таємниця родинного щастя в тому й полягає, щоб дати дитині можливість самій розвиватися, робити все самій: дорослі не повинні забігати і нічого не робити заради особистої зручності й задоволення, а завжди ставитись до дитини з першого дня появи її на світ, як до людини, з повним визнанням її особистості.

Фізичні покарання – це найпоширеніша форма насильства над дітьми. Її широке соціальне прийняття нормалізує насильство протягом усього дитинства, закріплює низький статус дітей у суспільстві та відкриває шлях для інших форм насильства, експлуатації та жорстокого поводження.

Тілесні покарання - це не просто порушення прав дітей. Воно підриває інвестиції в фізичне та психічне здоров'я та освіту і спричиняє коротко- та довгострокові негативні наслідки як для окремої дитини, так і для суспільства.

Звичайно, тут і зараз фізичне покарання може стримати дитину від певних неправильних дій чи змусити її до бажаного, але не навчить правильної поведінки. Побита дитина запам’ятовує тільки те, що дорослі досягають своєї мети силою (правий той, хто сильніший). Більше того, дитина почувається пригніченою, її гідність принижена. Оскільки часто дитина зазнає кривди від тих, кому найбільше довіряє, то вважає себе поганою і непотрібною. А з часом вона може прийняти насильство як норму і застосовувати його до інших, зокрема і до власних дітей.