Свято Маланки, Василів вечір та Щедрий вечір

13 січня (31 грудня)

У Щедрий вечір прийнято накривати щедрий, багатий стіл. Вважається, що такий стіл забезпечить багатство господаря на наступний рік. Перед щедрим бенкетом, як заведено, потрібно повеселитися над щедрівками. Ряжена молодь ходить по домівках, вітає господарів зі святом, співає щедрівки, за що господарі пригощають смачними стравами, солодощами та дають гроші.

  Звичай святкувати Щедрий вечір походить від стародавньої (дохристиянської) віри. За християнським календарем - це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). У народній традиції обидва свята об’єдналися в Щедрий вечір, або свято Меланки.

     

   За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була  донька, яку всі називали Миланкою (вона була дуже мила і чарівна).

   Одного разу коли наречений князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому на Щедрий Вечір ще святкують Василя, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а зі свинячих ніжок варили «дриглю», щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків.